Благодійний фонд “Керен Ор Леяльдейну” за участю організацій Джойнт Ізраїль, “Сохнуть” та інших громадських організацій надають гуманітарну допомогу рятувальникам від війни в Україні.
Як це було зсередини від Антоніса Артур:
Дорогою до кордону розвішана велика кількість українських прапорів та банерів зі словами підтримки на адресу українців. Безпосередньо біля прикордонного пункту зведено наметове містечко для біженців.
“Перше відчуття, коли туди приїжджаєш, – начебто потрапив на ярмарок, – розповідає Артур. – Скрізь стоять намети. Дякувати Богу, що за тиждень дощів не було, але все одно під ногами досить брудно і дуже холодно. Готують суп для людей. Багато народу – і волонтери, і поліція, і прикордонники. Дітям, що прибувають, одразу пропонують цукерки та іграшки, щоб хоч якось підняти їм настрій. Для дорослих є суп та інша їжа”.
Волонтери зустрічають тих, хто прибуває, і роздають їм безкоштовні сім-карти, щоб можна було зв’язатися з близькими. Далі їм доведеться визначитися, куди і як вони прямують. Багато хто має план – їдуть або далі до Польщі, або до Німеччини. Частина людей виїжджає власним транспортом. Однак у багатьох становище набагато складніше.
Велика кількість людей бояться кудись або їхати оскільки в основному це жінки та діти, без чоловіків. Виходять багато хворих людей, які простояли багато часу на вулиці, при температурі -3. Їм одразу надавали допомогу та розподіляючи по лікарнях. Так великою проблемою була сама логістика, оскільки центри прийняття біженців знаходяться дуже далеко і для кожної сім’ї було дуже складно знайти трансфер, безпечний.
Наметове містечко біля кордону не розраховане на тривале перебування – у ньому немає умов для того, щоб поспати та помитися, немає туалетів. Однак за шість кілометрів від кордону розташовується центр допомоги біженцям – великий спортивний зал, де встановлені ліжка та є умови для відпочинку. Він швидко заповнюється, але за 25 кілометрів є ще один центр.
Проте багато хто перетнув кордон не хоче від нього відходити, щоб бути ближче до своєї країни, розповідає Артур.
Основна робота для волонтерів – у центрі допомоги біженцям. Щодня доводиться вирішувати десятки, сотні питань, таких як пошук родичів, знайомих, транспорту, житла та медицини.
За час роботи волонтером ми зустріли людей з різних регіонів України – Харкова, Дніпра, Києва, Миколаєва, Кривого Рогу та Донбасу. У багатьох дорога зайняла кілька днів, хтось діставався ще довше.
Люди виглядають змученими, голодними, розповідають про те, що дорогою їм доводилося ночувати у родичів, на вулицях і на лавках у містах і навіть у лісі.
Ця поїздка не була б можливою без допомоги наших волонтерів та допомоги людей, які підтримують фонд. Я хочу подякувати всім і сказати велике спасибі.